71 рік тому розпочалась варварська депортація кримських татар
18 травня 1944 року НКВС розпочав примусове виселення співпраця кримських татар з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни.
І це при тому, що татари не лише воювали в лавах Червоної армії, але й брали участь у партизанському русі проти гітлерівських військ. Таким чином радянська влада "віддячила" за це звинуваченням у співпраці з Третім рейхом. Депортували навіть демобілізованих з лав Червоної армії. Переселяли також тих, хто виїхав з Криму до приходу німецьких військ, і повернувся після окупації.
Для проведення депортації залучили понад 32 тисячі військових НКВС. Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх вантажівками транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелонами відправляли до місць заслання. Тих, хто чинив опір або не міг іти, розстрілювали на місці. Чимало людей загинуло в дорозі через жахливі умови.
Загалом, до Узбекистану, Казахстану, Таджикистану, Марійської АРСР, Уралу і до Костромської області було депортовано близько 200 тисяч осіб. Значна частина з них загинула в місцях заслання від голоду та хвороб. Умови, в яких перебували люди були надважкими.
Повернутись на свої корінні землі татари змогли лише наприкінці перебудови. Кримськотатарський народ вже багато років вимагає визнати депортацію актом геноциду.